1.
Літечко згасає, тужить горобина,
Чути,
як гукає осінь журавлина.
Жовтий
лист під ноги тихо – тихо пада,
Лісова
дорога ні сумна, ні рада.
2.
Промайнули літні дні, і пташки уже сумні,
Бо
не хочуть покидати свою рідну землю – матір.
3.
Вже на дворі холодніше, хоч на літні схожі дні ще.
Стихла
пісня ластівочка. Лиш верби краса дівоча
Сяє
золотом врочисто, ліс і гай – краса барвиста.
4.
Дощ купається в водичці,
І
несе в дарунок річці
Жовте
листя як намисто,
Щоб
раділа хвиля чиста.
5.
Відлітають гуси і лелеки
У
краї заморські і далекі.
Осінь
тиха, осінь золотава
Вийшла,
мов лисичка на галяву.
(Пісня
« Осінь намалюю»(вітерець – пустун))
Осінь: Ось я за сосною
Ось і листя в’яне…
Осінь я. За мною йдуть густі тумани.
Осінь я. Осіннім листям засипаю.
Осінь… Трави сонні долу нагинаю,
Ранками імлиста, вдень як
позолота,
Обриваю листя – це моя робота.
6.
Коли вона загляне в сад –
Наллється
соком виноград,
І
пізні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
7.
Коли огляне баштани –
Надмуться
гордо кавуни,
І
запишається в хустках
Товста
капуста на грядках.
8.
Як помандрує по гаях
З
чарівним пензлем у руках –
Все
розмалює по путі,
Берези
стануть золоті.
І
ми її уклінно просим:
Заходь
у гості, щедра осінь!
9.
Осінь, наша осінь –
Золота
година.
Неба
ясна просинь,
Пісня
журавлина.
Бабиного
літа довгі білі коси…
І
дорослі, й діти
Люблять
тебе, осінь…
10.
Осінь!
Та
не сама я до вас прийшла –
Своїх
синочків привела.
11.
Вересень.
У
місяця вересня щедра рука,
Заходьте,
вас він із двору гука.
І
яблука трусить з гілок,
І
сипле в портфелі сливок.
Солодкий
зрива виноград,
І
кожен з нас вересню рад.
Бо
щедра, ой щедра рука
У
вересня – трудівника.
12.
Жовтень.
Листя
жовте та червоне
Легко
з дерева злітає,
Мов
метелик на долоні
З
тихим шелестом сідає.
Сяють
золотом берези,
Жовтень
нам вінчає осінь.
Журавлиний
клич мережить
Висоти
холодну просить.
13.
Листопад.
Листопад,
падолист.
Тихий
сад, вітру свист.
Ходить
садом Листопад,
Підміта
тихенько сад.
14.
Шановна осінь!
Дуже
тебе просимо:
Зроби
перерву між ділами,
Побудь
сьогодні тут із нами.
Про
себе розкажи спочатку,
Як
ти прийшла на кожну грядку.
Як
завітала в ліс і поле.
В
усі коморки і стодоли.
15.
Не віриться, що осінь вже настала.
І
ще недавно сонечко сіяло.
Цвіли
красольки весело, нагідки,
А
тепло в день було – немов улітку.
(Пісня
« Жовкнуть трави»)
16.
Осінь.
Прийшла
пора збирання урожаю,
Тому
й погоду гарну я тримаю,
Аби
устигли хлібороби славні
Із
хлібних нив у цей погожий час
Ввезти
зерно в комори
Нехай
воно лежить там про запас.
17.
В кожен дім в осінній час
Він
завжди іде до нас.
Це
– здоров’я наше, сила,
Це
чарівнеє тепло.
Скільки
рук його ростило,
Та
плекало, берегло!
18.
Не одразу стали зерна
Хлібом
тим, що на столі –
Люди
довго і натхненно
Потрудились
на землі!
І
коли ви паляниці, калачі
Смачні
їсте,
Не
забудьте уклониться
Хліборобові
за те!
19.
Осінь пишна та багата,
Збагатіла
наша хата
І
комора, і стодола –
Повно
є добра довкола.
У
коморі кілька міхів.
Груш,
і яблук, і горіхів.
А
стодоли які високі,
Є
в них збіжжя на два роки!
(
Пісня « Висне небо синє»)
20.
Осінь.
А
чи знаєте, малята,
Що
принесла вам на свято
Із
полів, садів і грядок
Повний
кошичок загадок.
21.
Цибуля.
Як
не віриш – перевір:
На
мені 12 шкір.
А
гризнеш – в сльозах покинеш,
Бо
я звуся - …
22.
Картопля.
Мене
смажать, мене варять,
Хоч
отрутою і кроплять.
Всі
мене їдять і хвалять,
Звати
як мене?
23.
Морква.
В
темній я живу коморі,
А
коса моя на дворі.
Гарбузова
я сестриця,
А
зовуть мене… ( морквиця).
А
хто п’є моркв’яні соки,
У
того рум’яні щоки.
24.
Огірки.
Ми
зеленої всі масті,
Всі
довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в грядках
На
зелених ланцюжках.
Гарбузові
сини й дочки,
Звати
як нас?
25.
Буряки.
Ми
– цукрові, ми – кормові,
Є
брати у нас столові.
Знають
учні всі у школі:
Достигаєм
дружно в полі,
І
зростаємо рядками.
Люди
звуть нас…
26.
Капуста.
Я
своє біленьке личко
Влітку
закриваю,
І
по двадцять хусточок
На
голівці маю.
Я
брюссельська і цвітна,
Синя
і білокачанна.
Кругловида,
тлуста –
А
зовуть мене…
27.
Квасоля.
Не
стелюся спати долі,
Деруся
вгору. Я -…
28.Біб.
Я
квасолі – прапрадід,
І
піддержав увесь рід.
Зліва
й справа прочитаєш
Моє
ім’я. Хто я?
29.
Диня.
Я
на грядці сонце сяю,
Родичів
багато маю.
Гарбузову
господиню
Усі
знають. Хто я?
30.
Гарбуз.
Повз,
мов танк, я на городі,
Повз
на гудині й загруз.
Та
чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як?
31.
Осінь.
Усі
овочі чудові,
Їх
вживають для здоров’я
Щоб
здорові ви були,
Всі
вони для нас зросли.
Кожен
смак і користь має,
Людям
сили добавляє.
Пам’ятайте, любі діти:
Треба
овочі любити.
Сценка
« Господиня осінь».
32.
Ведуча.
Ходить
Осінь в лісі походжає,
Хто
як потрудився, у звірят питає.
33.
Осінь.
Що
ви поробляєте?
Як
про зиму дбаєте?
34.
Ведуча.
Захиталась
гілочка
І
з’явилась білочка.
35.
Білочка.
Я
запас роблю на зиму,
У
надійну комірчину,
Заховаю
шишки
І
смачні горішки.
36.
Ведуча.
Обізвався
їжачок;
Сіра
шубка з голочок.
37.
Їжачок.
У
останні теплі днини
Листям
я встелив хатину,
Щоб
до самої весни
Снились
теплі жовті сни.
38.
Ведуча.
Зайченятко
виглядає
І
сміливо промовляє:
39.
Зайченятко.
Я
про зиму пам’ятаю,
Кожушину
поміняю,
Щоб,
як скочу в білий сніг,
Вовк
знайти мене не зміг.
40.
Ведуча.
По
стежині йде ведмедик
І
несе він діжку меду:
41.
Ведмедик.
Я
старався теж, як міг,
Збудував
собі барліг.
Бджоли
меду ось дали,
Щоб
солодкі сни були.
42.
Ведуча.
І
смугастий вепр озвався:
43.
Дикий кабан.
До
зими я готувався
І
під дубом у комору
Жолудів
насипав гору.
44.
Ведуча.
А
лисиця – ледащиця
І
не думає трудиться.
По
галяві походжає
І
тихесенько співає.
45.
Лисиця.
Мене
холод не лякає,
Бо
в курник дорогу знаю.
З
півнем потоваришую,
Якось
та й перезимую.
46.
Ведуча.
Рада
Осінь.
47.
Осінь.
Як
тут, звірі, не радіти,
Ви
у мене працьовиті!
Сценка
« Була собі осінь»
Ведучий.
Якось
погожого осіннього дня піднявся над селом веселий повітряний змій. Глянув він
довкола на сади і луки й замилувався:
Повітряний
змій.
Що
то за краса!
А
таки гарна осінь!
Ведучий.
Почула
ті слова сорока, повторила та й полетіла далі повторювати.
Сорока.
Але
й осінь! Ну й краса!
Ведучий.
Побачила
вона горобця, що дзьобав засохлу грушку на дереві.
Сорока.
Бачив?!
Що за красуня ця осінь!
Горобець.
Чого
це ти репетуєш?! « Кр –ра –са, кр – раса!»
А
що з тієї краси? Ні хробачка, ні мушки тобі.
Вже
котрий день сушняком перебуваюся!..
Сорока.
І
то правда, що з тої краси!
Ведуча.
І
полетіла до бичка, що жував у стійлі пахуче сіно.
Сорока.
Чув,
усі кажуть, осінь красуня! А що з тієї краси, коли ні комара, ні мухи?!
Корова.
Ну
й дурепа ж ти, тож і є краса, що немає твоїх мух та комарів. Тим осінь і гарна!
Ведучий.
Полетіла
сорока в ліс, бачить заєць біжить.
Сорока.
Агов,
вухастий! Ти як гадаєш – осінь гарна?
Зайчик.
Та
що ж у ній гарного? Глянь, як листя облітає.
Біда!
Ой біда з тією осінню!
Сорока.
Отож
і я кажу що біда з тією осінню.
Ведучий.
Заверищала
сорока та й подалася до ведмедя,що порпався на галявині.
Сорока.
Біда!
Біда йде, Мишко! Незабаром все листя поопадає – тоді ніде не сховаєшся,ні за
кущем, ні за деревом…А все через ту Осінь!
Ведуча.
Посміхнувся
ведмідь.
Ведмідь.
А
чого ж це мені під кущами ховатись? Я собі барліг на зиму приготував. Бачиш,
який матрац сухим листям набив… Осінь гарна!..
Білочка.
І
я осінь шаную, вона щира, вродлива і нас до зими готує. Он скільки нам
подарувала грибів, жолудів, горішків! Добра Осінь, лагідна!
Ведучий.
Зовсім
заплуталась сорока, чи гарна осінь, чи зла.
А
ви як думаєте? Осінь добра чи зла?
Пісня
« Шпачок прощається»
Листячко
дубове, листячко кленове,
Жовкне
і спадає тихо із гілок,
Вітер
позіхає, в купу все згортає,
Попід
білу хату та на моріжок.
Ніби
притомилось сонечко привітне,
У
траві пожовклій молочай не квітне,
Облетіло
літо листячком із клена,
Лиш
ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі
курличуть – летимо у вирій,
Пропливає
осінь на хмаринці сірій.
Незабаром
із дерев
Жовте листя опаде,
І до нас на зміну жовтню
Сірий
листопад прийде.
З
півночі повіє вітер,
Паморозь
побілить віти.
І
останні уночі
Відлетять
птахів ключі.
Осінь.
Тепер
спокійна я!
Свої
турботи лишу на потім,
На
наступний рік.
Уже
скінчилася моя робота,
І
дням моїм також скінчиться лік.
Я
попрощаюсь з вами усіма,
Бо
в білій шубі йде уже зима.
Всі.
І
ми сьогодні хочемо сказати:
Спасибі
осені за всі її щедроти!
Пісня
« Листопад»
В
стороні лісистій
Ген
біля стежини.
Заховалась
дружна
Грибочків
родина.
А
про кого йде розмова
Там
поміж грибами,
Ось
про це дізнаємось
Зараз
ми із вами.
Хвалилися гриби
( П’єса )
Боровик.
Я, гриб – боровик,
Маскуватися звик.
Мусиш ліс обійти,
Щоб мене знайти.
А кому знайти удасться,
Знай, тому всміхнулось щастя,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма.
Хто не вміє нас шукати,
Тим адресу можу дати:
Ми і в лісі, й на галяві,
Корінь білий, верх смаглявий.
Печериця.
По – нашому я печериця,
А по –французьки –шампіньйон.
Хоч куцонога, блідолиця,
Але витримую фасон.
Засмажите мене в сметані
Й куди тому боровику!
Мене шукайте на світанні
У лісі, полі, у садку.
Сироїжка.
Я – сироїжка, біла ніжка,
У різний колір чепурюсь.
Така тендітна, така я ніжна,
У руки візьмеш – і кришусь.
Хоча кришусь, хоча тендітна,
А кажуть, дуже апетитна.
Хто куштував хоч раз мене,
Зобачить в лисі – не мине.
Лисички.
Ми, лисички, жовті личка,
Ростем зовсім невеличкі.
Не червиві, дуже чисті,
Не ховаємося в листі.
Хто на слід наш натрапляє,
Повен кошик назбирає.
Ростемо ж не поодинці,
Нас шукайте у низинці.
Рижок.
Я, рижок, сурмимо в ріжок,
Корінець дірчастий.
На мені капелюшок
Червоно – смугастий.
Не боюся я дощу,
Кожну крапелиночку
Через себе пропущу,
Ніби через лієчку.
Обійдіть все царство грибне,-
Хто ще здатний на подібне?
Опеньки.
Ми опеньки.
Ніжки тоненькі.
Шиї , мов цівки,
Круглі голівки.
А
як більші виростаєм
Парасольки розкриваєм.
Мухомор.
Я мухомор, я людомор,
Червоний, наче помідор.
Кашкет цяцькований, розлогий,
А сам – стрункий і довгоногий.
Серед урочища грибного
Не знайдеш красеня такого.
Та я отруйний, пам’ятай.
Мене побачиш – обминай.
Братики
– хлопці
Збирали
красноголовці.
Дівчатка
– сестрички
Збирали
лисички.
Подружки – тонко ніжки
Збирали сироїжки.
Хлоп’ята – малюки
Збирали маслюки.
Дівчата дрібненькі
Збирали опеньки.
Діди та
баби
Брали білі гриби.
