Яка багата та свята наша планета!
Яких тільки свят не відзначає людство!
Тож дуже приємно, що не залишилося без уваги і наше
свято « День початкової освіти».
Тут у
рідній нашій школі
Ми
зібрались в дружнім колі.
Рідну
школу величати,
Дітей
і вчителів вітати.
У країні
Дитинства жив хлопчик Андрійко.
Усе його дуже цікавило, і куди б він не йшов,
Усім ставив багато запитань.
Ось і зараз. Чуєте?
Чому люди ходять так?
Чому в полі росте мак?
Чому взимку сонце світить та не гріє?
Чому дятел стука так?
А співати не мастак.
Чому мене ніхто не розуміє?
Чому довгий влітку день
І у ліс біжить олень?
Чому зранку дуже хочеться поспати?
Хто дасть відповідь на це,
Яка річка це тече?
В кого, в кого про усе це запитати?
І так щодня, щогодини, щохвилини.
Ти чуєш запитання.
Щоб на всі ці запитання відповідь дати,
Треба до країни Школярії помандрувати.
Там дуже цікаво, там знання живуть
І пригоди дивні у дорозі ждуть.
« Ми»
-
Де
ти, зайчику, стрибаєш
Чистим полем?
-
Та
хіба ти сам не знаєш?
Йду до школи!
-
Вивірочко,
стій, куди ти?
В сад Миколи?
-
Ні,
туди, куди всі діти –
Я до школи!
-
Ти
куди летиш , горобче.
Понад полем?
-
Та
ж до школи, милий хлопче,
Та ж до школи!
Котикові вже не спиться
–
Сну доволі,
Хоче з песиком учиться
Разом в школі.
Навіть равлик, хоч
повзе він
Так поволі,
Завтра зранку, певно,
вже він
Буде в школі.
Відчиняється їм брама
Вже спроквола –
Всіх пригорне,
наче мама,
Рідна школа!
Котик – школяр
Пішов котик на торжок,
Купив собі кожушок.
Купив ще й буквар,
Каже котик: « Я –
школяр!»
Але це ще не кінець.
Він купив і олівець.
І зошитків купив аж
п’ять ,
Щоб було на чім писать.
Що ж тепер із тим
робить?
Мусив торбу він купить.
Поскладав школярський
крам
І пішов до школи сам!
Ніхто котика не вів,
В школі в першу лавку
сів.
Пильно вчився вісім літ
Виріс з нього вчений
кіт.
Мама
черепаха
В
серпні перший раз
Проводжала
сина
В
школу в перший клас.
А
чому це в серпні?
Ясно
нам чому.
Щоб
не запізнитись
На
урок йому.
Восьминіг
іде до школи
Знають,
певно, всі про це.
Ще
шумить зі вчора море,
Восьминіг
рюкзак несе,
В
школі вивчив вже багато!
Каже
рибкам Восьминіг:
«Вмію
вісімку писати
Й
рахувати кількість ніг!»
Пісня « Вчать у школі»
Смішинки
Пісня « Я лінива трохи
зроду»
Школо
наша початкова!
Процвітай
і будь здорова!
Нам
дружити вірно – назавжди!
Тож
у храм науки нас веди!
Наші
діти – це наша втіха,
Щастя,
радість, іскорка сміху.
Всі
ми різні – велика родина.
Дай
нам, Боже, любові.
Школа
– радості, мудрості дім.
Тепло
й затишно хай буде в нім.
Тут
чекають тебе, усміхнись,
Тут
любов і надія злились.
Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти
нас всіх научиш
Як
у світі жити,
Як
зло обминати,
А
добро чинити.
Бджілоньки на квітах
Дітоньки – до школи,
Там збирають, мудрість
Як мед у полі бджоли.
Наче
вулик, наша школа,
Вся
вона гуде, як рій.
І
здається, що довкола,
Розквітають
квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та – лиш дзвоник задзвенить –
Стане тихо, ніби в квіти,
Поховались бджоли вмить.
Що
ж, мій друже, не барися:
Школа
– радість, не біда.
Лиш
терпіння наберися –
Пізнання
не набрида.
Все у школі буде добре,
Тут тебе всьому навчать.
За книжки берись хоробро,
І не думай дармувать!
З
книг дізнаєшся багато:
Вивчиш
мову, рідний край.
Та
історії всі дати,
Лиш
усе запам’ятай !
Кожна істина цікава:
Хто, коли і що зробив,
За які заслуги слава,
Хто Америку відкрив.
В
книжці, друже, прочитаєш
Про
князів і про планети,
Всі
загадки відгадаєш
Таємниці
всі збагнеш ти.
Тож, мій друже, научайся!
Школа – скриня, повна знань!
До науки, хутчіш берися,
Сміливіше, без вагань!
Пісня
« Що ж то і ще буде»
Ну
що ж, дитино: ходи у школу – вчися,
І
відкривай незвідані світи!
Ти
до науки – сонця лиш тягнися!
Життя
прекрасне – в ньому і цвіти!
Сходинку знань долай завзято!
Лиш початок важкий. А там – піде.
Наука – праця. І забудь про свято.
Ти без книжок не дінешся ніде.
Лиш
наполегливо долай вершини!
Не
розслабляйся! Лінощі покинь!
Ти
виростеш з маленької дитини
У
велетня, якщо сягнеш глибин.
Забудь слова « не можу» і « не хочу»!
Бо успіхи -
це радість для усіх!
Ти гордістю наповнишся досхочу,
Як переступиш зрілості поріг!
Рідна школо
Наче
сонце завмерло, застигло вікно…
Нам
учителька світ, відкривала…
В
серці дзвоник дзвенів, я слова ті ловив
І
в душі ніби скрипочка грала…
Скільки років мине та води упливе,
Не забути цю зустріч у школі.
З часом губиться щось, забуваєш когось…
Та учительку першу ніколи…
Якби
в кожного з нас не зіткалася доля,
І
яким полотном не стелився б нам шлях,
Слово
« вчитель», повірте, ніде і ніколи,
Не
пропущене буде ні в яких піснях.
Пісня « Вчителька»
Бо
учительський труд – це майбутнє людини.
Це
зоря, до якої тягтись і тягтись.
Це
і радість , і сум щогодини, щоднини,
Та
про це ми ще з вами напишем колись.
А
сьогодні сердечні і щирі вітання,
Посилають
вам учні, колеги, батьки,
Хай
здійсняться всі ваші таємні бажання,
Щоб
ніколи сумними в житті не були.
Хай вам сонечко світить, сміється веселка,
Хай життя вам дарує лиш радість ясну;
Щоб крізь осінь і зиму – і швидко, і легко,
Ви зустріли майбутню щасливу весну!
Ми
прийшли в школу, щоб добре тут навчатись,
Труднощів
життєвих зовсім не боятись.
До
вершин науки завжди підійматись,
У
найкращих справах з честю відзначатись.
Школа – це вчителі і діти,
Школа – нам разом тут творити.
Школа – нехай здійсняться мрії,
Школа – Любов! Надія! Віра!
У житті нам буде справді чим гордитись,
На відмінно тільки варто, друзі, вчитись!
Треба йти вперед, назад не оглядатись,
Аби учнем справжнім називатись.
Нам
школа домом стане
Тут
кожен помудріє, підросте.
Науки
храм – це світло, Богом дане,
Учіться
, діти! – Правило святе!
