Cвятково
прибраний клас . На столі – овочі, фрукти , кетяги горобини
,калини . Виставка
дитячих композицій з
природніх матеріалів
«Намалюю осінь», фотографії «Радісні
миттєвості осені». Грає ніжна мелодія .
Сонце низько чи
високо
Посила землі уклін ,
З ним приходиять
пори року
І приносять безліч
змін .
Зима синьо- біла ,
морозно-срібляста ,
Весна – це
красуня в зеленім
вбранні ,
Літо –барвисте, осінь - багряна ,
Та кожна із
них до вподоби
мені .
Відкриваємо завісу
ненароком ,
Заглянемо в чудову
пору року ,
Що зветься осінь .
Тоді вона є
чарівна ,
Коли стає золотокоса .
Зібрали вже пшеницю
й жито ,
Минуло тепле миле
літо .
У двері осінь
стука золота ,
У полі сходить
молоде й зелене
жито .
На клумбах вже
сумують квіти ,
В холодні роси
оповиті .
Надходить
осінь золота ,
І листя жовкне
у садах .
Осінь добра ,
щедра , мила ,
В гості просимо
тебе .
Кожен місяць твій
осінній
Подарунки нам несе .
Заходить Осінь.
Осінь
. Добрий
день вам , любі діти !
Рада бачити всіх
вас .
Із синами завітала
Я сьогодні до вас
в клас .
Вересень
.
У серпанку павутини
Білі ниточки снуються .
Вже тумани по долині
У ранкову пору
в’ються .
Вересневе
небо синє
І сади ще
пахнуть літом ,
В палісаднику жоржини ,
Розгорілись
дивоцвітом .
Літа двері закриває
Юний вересень –
школяр .
Червоні грона калинові
Осінь хилить на
буквар .
Жовтень
.
Вересню , тобі спасибі ,
Що врожай зібрав
без втрат .
Я прийшов тебе
змінити ,
Бо я – жовтень ,
я твій
брат .
Фарби , жовту
і червону ,
У відерцях я
збовтав уже
І навколо все
зелене
В золоте розфарбував .
Обсипаю жовте листя
Із дерев я
і кущів ,
І вони усі
принишкли
Від рясних моїх
дощів .
Листопад
.
Із дерев
все більше листя
облітає ,
По траві уже
тихо листопад ступає .
Білі хмарочки десь
щезли ,
Вода в калюжах
підмерзає ,
У небесній високості
Вітрюган гуляє .
Пісня « Листопад».
У лісі тихо
листя шарудить,
Багряні , жовті, золоті
листки,
З-під них то там
, то тут –
Поглянь на мить –
Гарненькі
визирають вже грибки .
В стороні лісистій
Ген біля стежини
Заховалась
дружна
Грибочків родина .
Сценка
«Випадок на лісовій галявині».
На лісовій
галявині танцюють і співають
різні грибочки .
Ліс – це наш дім
І нам затишно в
ньому !
Нам весело тут ,
Мабуть так , як
нікому !
Мухомор. Нас дощик полив
І зростаємо ми швидко !
Ти вчора ходив
І було нас не
видко !
Лисички. А зараз з`явились,
Неначе з води:
Опеньки , лисички !
Поглянь хоч куди !
Опеньки
. Ось там - боровик
Біля тої осички !
А ось мухомори,
Поганки , лисички!
Боровик. І ти
не лінуйся,
А зранку прийди,
В траві на галявині
Нас віднайди .
На галявину
вибігають білочки .
Білочка1
.
Ми прудкі , веселі білки
Скачем з гілки
ми на гілку !
Знаєм всі грибні
місцини ,
Робимо запас
щоднини !
Робимо харчів запас
Не страшна зима
для нас !
Білочка
2 .
Гей , грибочки , йдуть малята !
І дівчатка і
хлоп’ята .
В них і
кошики, й торбинки,
Всі ховайтесь без
зупинки !
Мухомор
.
Я ховатися не
буду !
Хай побачать мене
люди !
Бо я в
лісі самий гарний
І невже
зростав я марно ?
На галявину забігають
діти .
Дівчинка
.
Прийшла грибна пора
До лісу дітвора!
Де смачні гриби
ми знаєм !
Зараз хутко назбираєм!
Хлопчик. Подивіться ,
що за
чудо !
Скільки тут грибів
усюди,
А оцей такий
красивий
І смачний , мабуть
, як диво !
Білочки не дають
хлопчику зірвати мухомор.
Не бери його , хлопчисько !
Не підходь до
нього й близько !
Мухомор на вид
нівроку ,
Але матимеш мороку ,
Бо отруйний гриб
цей дуже !
Обминай його
, наш
друже!
Мухомор
.
Я мухомор , я людомор ,
Червоний , наче
помідор .
Кашкет цяцькований , розлогий ,
Кашкет цяцькований , розлогий ,
А сам –
стрункий і довгоногий .
Серед урочища грибного
Не знайдеш красеня
такого .
Та я отруйний
пам’ятай .
Мене побачиш –
обминай .
А ось це - бліді
поганки ,
Теж отруйні громадянки !
Навіть оком не
моргнеш ,
Як в лікарні
будеш теж !
Щоб іти гриби
збирати .
Треба вам , малята , знати ,
Що гриби бувають
різні ,
А то потім
буде пізно !
Якщо з розумом
збирати ,
То узимку можна
мати
Добрі страви із
грибочків :
Сушених , солоних
в бочці !
Подивіться , ось
лисички -
Заховалися
сестрички !
Їх з собою
заберіть
Та на сонці
посушіть!
Лисички . Ми , лисички, жовті личка ,
Ростом зовсім невеличкі .
Не червиві ,
дуже чисті ,
Не ховаємося в
листі .
Хто на слід
наш натрапляє ,
Повен кошик назбирає .
Ростемо ж не
поодинці ,
Нас шукайте у
низинці .
Опеньки
.
Ми опеньки .
Ніжки тоненькі .
Шиї мов цівки .
Круглі голівки .
А як більші
виростаєм ,-
Парасольки
розкриваєм .
Це опеньки ,
як хлоп’ята ,
Наче вбралися до
свята !
Хутко
стрибайте в торбинку !
Швидко , швидко , без
зупинки !
Під листочком печериці :
Дуже гарні ,
білолиці !
Теж до нас
сюди ходіть
І сестриць своїх ведіть
!
Печериця. По нашому
я печериця ,
А по-
французьки-шампіньйон .
Хоч куцонога ,
блідолиця ,
Але витримую фасон .
Засмажите
мене в сметані ,
Й куди тому
боровику !
Мене шукайте на
світанні
У лісі .полі ,
у садку .
Сироїжка . Я-сироїжка ,
біла ніжка ,
У різний колір
чепурюсь .
Така тендітна ,
така я
ніжна ,
У руки візьмеш – і
кришусь .
Хоча кришусь ,
хоча тендітна ,
А кажуть, дуже
апетитна .
Хто куштував хоч
раз мене ,
Зобачить в лісі
не мине .
А це - дядько боровик ,
В нас він
до поваги звик !
Ох , як гарно він смакує,
Кожен в нас
його шанує !
Боровик
.
Я, гриб – боровик ,
Маскуватися звик .
Мусиш ліс обійти ,
Щоб мене знайти .
А кому знайти
удасться ,
Знай , тому всміхнулось щастя ,
Бо смачнішого нема
Між грибами усіма .
Хто не вміє
нас шукати,
Тим адресу можу
дати:
Ми і в
лісі ,й на галяві
,
Корінь білий ,
верх смаглявий .
Хлопчик . Дякуємо вам ,
сестрички !
За опеньки ,
за лисички .
Що ви нас
застерігали –
Отруїтись не дали !
Дівчинка .А поганки
й мухомори
Ми не пустим
до комори.
Діти
. Ось грибочків
назбирали ,
Білки нам допомагали !
Буде смакота усім –
І дорослим , і
малим !
|
