Цілі: Ознайомити з життєписом великого сина українського народу –
Т.Г.Шевченка. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет.
Вчити дітей наслідувати Т.Шевченка та виконувати його заповіти.
Святково
прибраний клас: портрет Т.Г.Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і
творчість Кобзаря, виставка його творів, ілюстрацій. Біля портрета – слова, що
є епіграфом усного журналу:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим
словом.
1 сторінка журналу: Дитячі роки Тараса Шевченка.
Вчитель. 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині
в сім’ї селянина – кріпака народився Т.Шевченко. Хлопчик ріс
мовчазний, замислений. Не тримався хати,
а все блукав десь за вигоном, за що його прозвали в сім’ї «
малим приблудою».
Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в « науку» . За найменшу провину карав він
своїх учнів різками. Уже відомим поетом
Т.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.
Учень.
Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу одвела
До п’яного дяка в науку.
-
Учися, серденько, колись
З нас будуть люди, - ти казала.
Вчитель.
Та недовго тривала Тарасова « наука». Несподіване горе випало на долю
маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Учень.
Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила.
Вчитель.
Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька
приголомшила малого Тараса.
Учень.
Там батько плачучи з дітьми
( А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.
Вчитель.
Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і
він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші « Мені тринадцятий минало».
Незважаючи на те, що народився поет в бідній
кріпацькій сім’ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс
допитливим і розумним хлопчиком.
2 сторінка журналу: Т.Г.Шевченко
– художник.
Вчитель.
Тарас наймитує, а випаде вільна часина – читає і малює. Вечорами по
закутках, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у
маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Той
згодився навчити хлопця малювати, та пан Енгельгарт забирає його до себе в
Петербург, і Тарас стає козачком.
Учень.
Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
Вчитель.
Зустріч у Петербурзі з земляком – художником Сошенком, байкарем
Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським круто
змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили великі здібності молодого художника
і викупили його з неволі.
Вчитель.
Тарас Григорович виправдав їхні надії. В 1845році він закінчив
Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням « вільного»
художника. Тарас малює портрети, картини, ілюструє свої вірші.
3 сторінка:
Т.Г.Шевченко – борець за волю
народу.
Вчитель.
За бунтарські вірші 33- річного Тараса забрали в солдати.
Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за
халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся,… але не каюсь!
Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких
степах Казахстану, він дуже тужив за Україною.
Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він
закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. Доля України завжди хвилювала Великого
Кобзаря. Він вірить у краще майбутнє свого народу.
Учень.
І на оновленій землі
Врага не буде супостата,
А буде син, і буде мати,
І
будуть люди на землі.
4 сторінка журналу: Ми тебе не забудем, Тарасе.
Вчитель:
9 березня 1861р. Тарасу Григоровичу минуло 47 років. Надійшло багато
вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися
серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і
поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
Минуло 183 роки з дня народження славного сина України, але в багатьох
українських родинах ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря.
Він - як член сім’ї, як
найдорожча людина.
Учень.
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Такий ріднесенький, дивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті, мов живий,
Ось – ось – і вийде з рами.
Вчитель.
В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника,щоб
поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні,
вшанувати великого Кобзаря.
Учень.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.
Вчитель.
І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника,
борця за волю народу і завжди пам’ятатимуть його заповіти.
Учениця.
Я маленька українка,
Вісім років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті,
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине,
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Спи спокійно, Тарасе!
